Даруємо!!!

Сучасні тренди в письменстві


Тенденція перша: глобалізація

28446947.jpg

Ми говоримо «світова література», маємо на увазі «англо-саксонська». Національні літератури з кожним роком все туманніші для міжнародних читачів, і ми все менше представляємо, що відбувається у поляків, німців чи китайців. По суті, головним способом зазирнути за цю завісу стає Нобелівська премія. Зрозуміло, чому це відбувається: світ англо-австрало-канадо-американського роману не просто відкритий практично кожному, хто вивчав англійську в школі, але і вимірюємо вздовж і поперек. У нас є списки бестселерів, рейтинги газет, премії, безліч інструментів для вибудовування ієрархій, злагоджена робота безлічі інститутів. На відміну від нас, «світ» цілком непогано уявляє собі своїх героїв: між лідерами продажів в Амазон, бестселерами «Нью-Йорк Таймс» і розділом «Книги» в газеті «Гардіан» цілком можна уявити собі, що читає і пише світ.

Але не тільки читачі уявляють собі англомовну літературу як весь літературний світ. Письменники теж цілком усвідомлюють, що стали жертвою глобалізації. Що тепер їм, англомовним, доводиться віддуватися за всіх. Ми все рідше бачимо, наприклад, романи про Англію. По суті, головним і найкращим прикладом в цьому році стала «Осінь» Алі Сміт, де роман між 30-річною героїнею і 100-річним героєм стає метафорою для опису кінця англійської століття, і так, печалей брексіта.

Тенденція друга: Історичні романи

golden-house-us-hb-rushdie2.jpg

Все більше письменників намагаються говорити на теми, які хвилюють всіх. Тому сучасні романи дуже рідко бувають сучасні. У дев’яти випадків з десяти вони звернені в минуле, намагаючись охопити цілком століття або повертаючись в больові точки світової історії. Знову ж таки, мало не єдиним винятком у минулому році був роман Салмана Рушді «The Golden House» ( «Золотий будинок») – життя однієї нью-йоркської сім’ї, компактно укладена в восьмиліття Обамівський правління з привидом Трампа попереду. Але при цьому враження він справив набагато менше, ніж другий роман письменниці Арундаті Рой, яка двадцять років по тому «Бога дрібниць» випустила «The Ministry of Utmost Happiness» ( «Міністерство найвищого щастя»), книгу про розкол Індії, розказану від імені гермафродита. Як і в «Осені» Алі Сміт, та й у Рушді, для Арундаті Рой особиста історія стає важливіше політичної, і, як мінімум, настільки ж драматична. У цьому – емоційна сила цих романів, їх майстерність.

Тенденція третя: жіночий погляд

photo5305273772049279171.jpg

Ще одна подібна книга про історичне через особисте – «Pachinko» ( «пачинко») письменниці Мін Джин Лі, яка розповідає через особисту історію про утиски корейців в Японії почала 20-го століття: героїня вагітніє, їде в Японію, сподіваючись , що там її позашлюбну дитину чекає життя без сорому, і особиста історія героїв перетворюється в захоплюючу сімейну сагу на історичному тлі. Але спробу переказу історії через жіночу героїню теж можна вважати тенденцією часу – з недавнього можна згадати хоча б «Swing Time» Зеді Сміт про життя двох дівчаток в свінг Лондоні, «Manhattan Beach» Дженніфер Іган, яка придумала активну героїню для епохи Великої депресії або недавно перекладених на російський «Дівчаток» Емми Клайн.

Тенденція четверта: мультикультуралізм і біла вина

Nguyen-SYMPATHIZER-jacket-art.jpg

І все ж улюбленою і головною темою «світового» англійського роману стає зіткнення культур. Перш за все – емігрантів з Америкою. Наприклад, в’єтнамець єт Танг Гуен, автор «співчуваючих», головного для багатьох роману минулого року, в цьому році випустив «Біженців» ( «Refuges»), розповіді про в’єтнамців, які опинилися в Америці під час в’єтнамської війни. Лена Данем, що відкрила власну редакцію при видавництві Random House, насамперед видала в ній «Sour Heart» Дженні Чанг: книгу про дітей китайських емігрантів: прийняття «жертви» батьків, спробі знайти себе в новому дивному світі. Іншою важливою темою літератури, яка завоювала світ, стає вина – вина білої людини перед усіма іншими. Згадати хоч «Підземну залізницю» Колсона Уайтхеда, що отримала в квітні Пулітцерівську премію за кращий роман: чорна дівчина тікає з рабства і виявляє, що під землею існує справжня підземна дорога життя, з півдня на північ. У романі «Exit West» Мохсіна Хаміда описується втеча закоханої пари з умовною Сирії – і його теж можна читати як книгу, в якій зовнішні сили руйнують твій звичний, але чужий їм світ.

Тенденція п’ята: сентиментальність

Взагалі сучасний роман – це роман сентиментальний. На прикладі історії літератури можна простежити, як змінюють один одного періоди сентиментальності і експериментальності. То в центрі роману стає людина, то суспільство, а то сам роман, сама література і її способи вираження і існування. Сьогодні, без сумніву, в центрі роману людина. Тому, наприклад, сьогодні так рідкісні романи про майбутнє і так часто зустрічаються романи про минуле. Письменники займаються тим, що відтворюють різні умови людського існування, і намагаються зрозуміти, як йому там жилося. А що він мислив, відчував, переживав? Майбутнє розповідає нам про суспільство, минуле говорить про душу.

Тенденція шоста: складність і багатоголосся

201702-omag-reading-room-4321-re-949x1356.jpg

Іронія, яка ще недавно була головною перевагою письменника, тепер обов’язково приправлена сентиментальністю. Але і тут знаходиться місце для експерименту. Найцікавіші романи останнього року цікаві саме підходом, таким собі нео-постмодернізмом з почуттями. Це Пол Остер, в своєму романі «4, 3, 2, 1» розповів чотири альтернативних версії життя одного єврейського хлопчика в Америці. У кожній версії змінюється не тільки життя героя, а й політичні події на її тлі. Або «Лінкольн в Бардо» Джорджа Сондерса, Букерівська премія 2017 року, де життя Авраама Лінкольна і смерть його маленького сина перегукується з десятком голосів мерців, які розповідають свої історії.