Даруємо!!!

Філософія: любов і мудрість.


Філософія – рідкісне і насилу досягається з’єднання знання, досвіду і цінностей, що дозволяє виносити виважені, глибокі і далекоглядні судження про людину, суспільство і світі.

Термін “філософія” походить від грецьких слів “любов” і “мудрість”, тому любов до мудрості (знання, розуміння).

Мудрість – поняття, що означає вищу, цілісне, духовно-практичне знання, орієнтоване на осягнення абсолютного сенсу буття і досягається через духовно-життєвий пошук істини суб’єктом знання. Більшість визначень мудрості, що зустрічаються в класичній етико-філософської традиції, підкреслюють в ній саме момент вищого знання в його ціннісному вираженні. Наприклад, по Г. В. Лейбніца, мудрість є “знання вищого блага”; по І. Канту, мудрість – це “властивість волі узгоджуватися з вищим благом як кінцевою метою всіх речей”; Л. Н. Толстой визначає мудрість як “знання вічних істин, застосованих до життя”, і т.д.

Мудрість не зводиться до великих знань про світ, людину і суспільство. Проникливість щодо природи дозволяє наук про природу глибоко судити про її об’єктах, але такі судження ніколи не називаються мудрими. Як говорив ще Геракліт, вперше вжив слово philosophos для позначення дослідника природи речей, “многознание не навчає мудрості, яка полягає в осягненні підстав і причин”. Разом з тим знання являє собою одну з необхідних передумов мудрості.

Що стосується перш за все людини і його безпосереднього оточення, мудрість може бути швидше виявлена в науках про людину і суспільство, ніж в науках про природу, хоча і в перших вона є досить рідкісною і її важко виділити із загальної маси емпіричного, суб’єктивного і поверхневого знання. Мудрість пов’язана з діяльністю людини і, отже, з тими цінностями, якими він керується в своєму житті і в своїх діях.

Мудрість спирається на здоровий глузд, але йде набагато далі його і зустрічається значно рідше. Мудрість вимагає досвіду життя і відомого віддалення від тих подій, про які доводиться судити. Як казав Гегель, “сова Мінерви (богині мудрості. – Авт.) Вилітає в сутінки”.

Роль філософії в житті людини і суспільства

Не існує філософії взагалі. Сучасне філософське знання є комплексом наук і навчань, основними з яких є:

1) онтологія – вчення про загальну структуру і динаміку існуючого світу (природи, суспільства, людини);

2) епістемологія, або гносеологія (теорія пізнання), – вчення про пізнання людиною навколишнього світу і самого себе за допомогою розуму, емоцій, почуттів, абстрактного мислення, інтуїції;

3) соціальна філософія, або філософія суспільства;

4) політична філософія, що вивчає проблеми розподілу влади в суспільстві;

5) логіка – вчення про закони й операції правильного мислення;

6) аксіологія – вчення про ціннісні орієнтири існування людини в світі;

7) етика – теорія моральних відносин людини до інших людей і самому собі, принципів моралі, загальних проблем добра і зла в людині, суспільстві і світі;

8) естетика – вчення про естетичне вимірі людського існування, про співвідношення прекрасного і потворного, трагічного і комічного, піднесеного і низького, гармонії і хаосу; розгляд загальних особливостей мистецтва та його розвитку;

9) філософська антропологія, або філософія людини;

10) філософія релігії.

Виділяються також інші розділи філософії, але, очевидно, що в цьому випадку підстави для виділення є вже іншими. Кажуть, наприклад, про методологію – вченні про найзагальніших методах, способах, шляхи пізнання людиною навколишнього світу (емпіричні, теоретичні та експериментальні методи); про філософію природи – різні сторони органічної і неорганічної природи (біосфери і космосу) і т.д.