Даруємо!!!

Альтернативні гроші


Хоча маса грошей, емітованих центральними банками (готівка) і комерційними банками (безготівкові, депозитні гроші) стрімко зростає, світ переживає серйозний фінансова криза. Так, за даними МВФ і Банку міжнародних розрахунків (БМР), сукупний обсяг грошової маси всіх країн світу, виражений агрегатом М2 (готівка + безготівкові гроші на депозитах банків), у 2010 році становив трохи більше 50 трлн. дол. До початку 2015 року загальна грошова маса в світі перевищила 71 трлн. дол., але посилена робота друкарських верстатів банків полегшення світовій економіці не принесла. 

По-перше, нові гроші тут же йдуть на фінансові ринки для обслуговування спекулянтів, а реальний сектор економіки продовжує відчувати гострий грошовий голод. По-друге, посилюється нестійкість грошей (їх купівельної спроможності та валютних курсів); гроші втрачають свої базові економічні функції (міра вартості, засіб обміну і ін.). Тобто гроші перестають бути грошима, перетворюючись на інструмент спекуляцій і перерозподілу суспільного багатства на користь господарів грошей (банкірів, яким надано право випускати гроші). 

Реакцією суспільства і тієї частини підприємців, які не належать до кола господарів грошей, є дії, спрямовані на зниження залежності від офіційних грошей і в тому числі різні проекти з випуску нових видів грошей. Такі гроші називають по-різному: альтернативні, додаткові, паралельні, приватні, місцеві, регіональні, кооперативні, вільні, бартерні, віртуальні. 

Одним з головних авторитетів з проблем альтернативних грошей є бельгійський економіст Бернард Ліетер (Bernard Lietaer), який свого часу був розробником проекту євро. Свої погляди на можливість використання альтернативних грошей він виклав у роботі «THE FUTURE OF MONEY: A New Way to Create Wealth, Work, and a Wiser World» (книга була видана в Росії під назвою «Майбутнє грошей»). За оцінками сьогодні в світі налічується як мінімум 2500 альтернативних грошових систем. 

Найчастіше автори, що описують світ альтернативних грошей, називають їх «приватними грошима». На вибір такої назви вплинула робота відомого австрійського економіста Фрідріха фон Хайєка (1899-1992) «Приватні гроші», що побачила світ у 1976 році. У ній автор, справедливо піддаючи критиці офіційні грошові системи, вбачав причину їх недосконалостей в тому, що вони ґрунтувалися на грошах, що емітуються державою. І тут Ф. фон Хайек явно помилявся, оскільки багато центробанків, що випускають готівку, були і залишаються недержавними інститутами (насамперед Федеральна резервна система США). Крім того, велика частина маси безготівкових, або депозитних, грошей емітується комерційними банками, які за рідкісними винятками є приватними організаціями. Тому назва «приватні гроші» невдало. Фактично Ф. фон Хайек говорив про гроші, які були б альтернативою грошей, що емітуються світової фінансової олігархією. Австрійський економіст розглядав гроші як звичайний ринковий товар, ратував за систему децентралізованої грошової емісії та культивування конкуренції між окремими видами приватних грошей. 

А колись саме так і було влаштовано грошові системи багатьох країн. Фахівці з альтернативним грошей нерідко згадують час «вільної банківської ери» (Free Banking Era) в США, яке припало на 1837-1866 рр. За ці три десятка років в Америці було випущено близько 8 тисяч різних видів грошей. Випуском грошей займалися окремі штати, муніципалітети, приватні банки, залізниці, магазини, ресторани, церковні громади і навіть окремі індивіди. Тодішні емітенти грошей отримали назву «дикі банки» (wildcat banks). Щось схоже існувало і в інших капіталістичних країнах. Наприклад, в тій же Великобританії, незважаючи на появу в 1694 році центрального банку (Банк Англії), емісією банкнот аж до початку Першої світової війни займалися багато комерційних банків. У Шотландії і Північної Ірландії держава досі ліцензує приватні банки для випуску власних паперових грошей. 

Досить часто головним видом альтернативних грошей називають «вільні гроші». Термін був введений в обіг німецьким економістом і підприємцем Сільвіо Гезелль (1862-1930), автором теорії «вільної економіки». У завершеному вигляді ідеї «вільної економіки» були сформульовані в фундаментальній праці Гезелля «Вільна земля і вільні гроші як шлях до природного економічного порядку» (1916). В англійському перекладі книга відома під назвою «Природний економічний порядок». Під «зведеними грошима Гезелль розумів гроші, вільні від відсотків. Більш того, ці гроші можуть мати негативний відсоток, що різко підвищує їх здатність виконувати функцію обігу та перешкоджає перетворенню грошей у скарб, бездіяльний капітал. Джон Мейнард Кейнс у своїй роботі «Загальна теорія зайнятості, відсотка і грошей» підкреслював вплив грошової теорії Гезелля на його власну концепцію. «Я переконаний, що майбутнє навчиться більше у Гезелля, ніж у Маркса», – писав Кейнс. 

Перший досить великий експеримент по впровадженню «вільних грошей» почався в 1932 році в невеликому австрійському містечку Вьоргль. Завдяки експерименту в місті був побудований міст, покращено стан доріг, збільшилися капіталовкладення в громадські служби. І в той час, коли багато країн Європи змушені були боротися зі зростаючим безробіттям, рівень безробіття в Вьорглі знизився за рік на 25 відсотків. Коли більше 300 громад в Австрії зацікавилися даною моделлю, Національний банк Австрії побачив у цьому загрозу своїй монополії і заборонив друкування вільних місцевих грошей. Втім, про експеримент в Вьорглі стало відомо в інших країнах, «вільні гроші» стали з’являтися по всьому світу (як правило, на рівні окремих міст і районів). 

«Вільні гроші» в різних варіаціях існують понині. Економічна ситуація в багатьох країнах настільки швидко погіршується, що до випуску місцевих грошей приступають не тільки дрібні містечка і депресивні сільські райони, а й великі міста. В кінці 2012 року ЗМІ повідомили, що Брістоль став першим містом Сполученого Королівства, який обзавівся власною грошовою одиницею. За своєю купівельною спроможністю вона дорівнює звичайному фунту. Місто надрукував купюри різного номіналу на загальну суму в 125 тис. Фунтів. У той же час основна маса розрахунків буде проходити в безготівковій формі. При старті програми було повідомлено, що в ній зголосилися взяти участь 350 організацій і ще 1000 можуть приєднатися пізніше. Стимулом для участі в проекті власників магазинів, куди будуть стікатися місцеві гроші, стала гарантія влади Брістоля здійснювати вільний розмін місцевого фунта на загальнонаціональний (з утриманням комісії). 

Місцеві гроші вже звертаються в багатьох досить великих містах США (в Каліфорнії, Вісконсині, Орегоні, Пенсільванії, Мічігані і Массачусетсі). Наприклад, в Беркширі (штат Массачусетс), де проживає понад 130 тис. Чоловік, в 2006 році була введена грошова одиниця під назвою BerkShares. У проекті бере участь близько 350 організацій Беркшира. Місцева валюта BerkShares може обмінюватися на офіційну валюту за курсом 95 доларів США за 100 BerkShares. Важливо, що в реалізацію проекту місцевої валюти були залучені п’ять банків, в їх 12 відділеннях можливо здійснювати обмін валюти. 

З кінця ХХ століття популярною формою альтернативних грошей стала Торгова система місцевого обміну (Local Exchange Trading System, LETS). LETS можна уявити як систему багатостороннього і багатотоварного бартеру, організацією якого займається спеціальна некомерційна організація. Для підвищення ефективності товарообмінних операцій використовується внутрішня валюта спільноти (кооперативу). Її можна назвати бартерної валютою, в якій виражаються угоди; спеціальна організація емітує цю валюту, може з її допомогою закуповувати продукцію у членів кооперативу, потім продавати іншим членам кооперативу, веде рахунки учасників, видає їм при необхідності кредити. LETS – загальна назва систем, кожна окрема система може мати свою власну назву, що враховує місце проведення операцій, профіль діяльності і т.д. Більшість систем використовує свою валюту на безвідсотковій основі, тому гроші LETS можна розглядати як різновид «вільних грошей». 

Не меншою популярністю користуються альтернативні гроші, які отримали назву «Ітакскій годину» (Ithaca hour). Нерідко цю валюту називають просто: годинник. Це місцева валюта, яка з’явилася в 1991 році в американському місті Ітака (штат Нью-Йорк). Її засновником став Пол Гловер. Введення нової валюти призвело до підвищення купівельної спроможності місцевого населення, пожвавлення сільського господарства в районі, оскільки люди стали купувати більше продуктів місцевого виробництва. Ітакська валюта є різновидом «трудових грошей», купівельна спроможність яких залежить лише від величини трудових витрат людини. А трудові витрати в системі Гловера визначаються часом. 

На відміну від багатьох систем місцевих грошей, які ґрунтуються лише на записах в комп’ютерах (різновид електронних грошей), ітакська валюта є готівковій та являє собою паперові знаки високої якості з хорошим захистом від підробок. Спочатку кожен член системи отримав купюри на суму 4 години (еквівалент 40 доларів). Пізніше з’явилися купюри з іншими номіналами. Встановлено курс обміну одного ітакского години на 10 доларів США. За прикладом ітакських годин були створені схожі системи в американських містах Медісон (Вісконсін) і Корваліс (Орегон). Є аналоги ітакской валюти і в інших країнах. Як неважко помітити, ітакська валюта має схожість з добре відомим в Радянському Союзі трудодні – критерієм оцінки і формою обліку кількості та якості праці в колгоспах в період з 1930 по 1966 рік. 

Не стоять осторонь від проектів альтернативних грошей і деякі банки. Найбільш яскравий приклад – швейцарський проект WIR, заснований в 1934 році як механізм подолання платіжної кризи в умовах Великої депресії. Сьогодні WIR – це одночасно кооператив і банк, який використовує свої гроші, які отримали легальний статус. Вони мають безготівкову форму і обслуговують членів кооперативу.